Що таке сертифікація і для чого вона потрібна?

Сертифікація дистанційного курсу — це офіційне підтвердження якості вашого курсу, який розміщено на Єдиній освітній платформі (ЄОП) університету. Після проходження всіх етапів курс отримує статус електронного курсу, який:

• підтверджує його відповідність стандартам університету;
• визнається навчально-методичною працею;
• враховується в рейтингу кафедри.

🔹 Етап 1. Підготовка до експертизи дистанційного курсу

Мета: перевірити якість змісту дистанційного курсу та його відповідність вимогам університету.

1. Перевірити готовність курсу до експертизи.
   Упевнитися, що курс повністю розроблений — структура, контент, матеріали, тести, завдання. Курс має бути розміщений на ЄОП із відкритим вебпосиланням.
2. Підготуватися до експертизи.
   Ознайомитися з вимогами чотирьох видів експертиз:
   • Технологічна — відповідність шаблонам ДК, структурі, форматуванню;
   • Контекстна (змістовна) — якість навчального контенту, відповідність програмі дисципліни;
   • Мовна — грамотність, стилістика, коректність термінології;
   • Академічна доброчесність — відсутність плагіату, дотримання авторських прав.
3. Подати електронну заяву.
   Підготувати коротку заявку до начальника навчально-методичного відділу (НМВ), де вказати:
   • ПІБ автора (співавторів);
   • Назву курсу;
   • Посилання на ДК;
   • Контактну інформацію.
   Заяву слід надіслати на офіційну електронну адресу НМВ.
4. Очікувати наказ про створення експертної групи.
   НМВ готує наказ із зазначенням складу експертної групи, видів експертиз і термінів проведення.
5. Пройти експертизу.
   Експерти аналізують курс за визначеними критеріями.
   Можливі результати:
   • Позитивна оцінка — курс відповідає вимогам (чинна 5 років);
   • Негативна оцінка — курс повертається на доопрацювання з рекомендаціями.
6. Усунути зауваження (якщо потрібно).
   Внести зміни відповідно до рекомендацій експертів і подати курс повторно на експертизу.
7. Отримати висновок експертної групи.
   Голова експертної групи подає висновок у НМВ. Після схвалення автор отримує повідомлення про результати, а позитивні курси вносяться до реєстру висновків на сайті університету.

🔹 Етап 2. Процедура сертифікації курсу

Мета: офіційне підтвердження якості дистанційного курсу та надання йому статусу сертифікованого освітнього продукту.

1. Умови для сертифікації.
   Курс має:
   • усі позитивні експертизи (технологічна, контекстна, мовна, академічна доброчесність);
   • використовуватися у денній формі навчання;
   • пройти щонайменше один навчальний цикл.
2. Подання заявки.
   Автор(и) курсу заповнюють електронну заяву на сайті Центру технологій дистанційного навчання (ЦТДН), додаючи:
   • назву курсу;
   • посилання на курс;
   • копії позитивних висновків експертиз.
3. Аналіз ЦТДН.
   Центр перевіряє:
   • активність учасників курсу;
   • результати опитувань серед учасників курсу (не менше 50% від загальної кількості учасників);
   • звіти експертів.
   За результатами приймається рішення — видати сертифікат або надати мотивовану відмову.
4. Отримання сертифікату.
   Сертифікат чинний протягом 5 років. Він надсилається в електронному форматі, і автор може самостійно його роздрукувати.
5. Публікація в каталозі.
   ЦТДН вносить курс до каталогу сертифікованих курсів із зазначенням терміну дії сертифіката.
6. Вплив на рейтинг.
   Кількість сертифікованих курсів враховується в рейтингу кафедр університету.

🔹 Етап 3. Визнання курсу навчально-методичною працею

1. Статус електронного курсу.
   Сертифікований курс автоматично отримує статус електронного курсу в ЄОП, що задовольняє вимоги Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності та визнається навчально-методичною працею.
2. Звернення до навчально-методичної ради (НМР).
   Автор може звернутися до НМР, щоб курс був визнаний навчальним посібником. До заяви додається чинний сертифікат.
3. Розгляд на НМР і Вченій раді.
   НМР ухвалює рішення про доцільність, а Вчена рада університету надає курсу статус навчального посібника.